Коваль И.С.
Беличенко А.Ф.
Донецький національний тухнічний університет
Источник: Тези на конференцію «Актуальні проблеми розвитку фінансово-кредитної системи України»
У сучасних умовах одним з актуальних питань є питання використовування ПДВ. Пристрасті довкола нього вирують вже не один рік: з одного боку, багато разів ставилось питання про необхідність його скасування і вступ податку з реалізаціі чи податку на продаж: з іншого боку – ми маємо аргументи в захист ПДВ, на користь його збереження в складі податкової системи України.
Ціль даної роботи – це аналіз проблем оподаткувування і шляхи їх рішення, причини виникнення ПДВ, а також пропозиціі про вірне його застосування.
Аналіз теоретичних основ оподаткувування додатковоі вартості дозволяє прийти до висновку, що корені частини проблем функціонування ПДВ криються в особливостях об'єкта оподаткувування, найбільш уживаних принципах утримання податку і методах числення податкових зобов'язань. Зокрема, наслідком застосування найбільш розповсюдженого кредитного методу числення зобов'язань по ПДВ є існування тимчасового лага між сплатою податку в ціні придбаних матеріальних ресурсів і відшкодуванням цієї суми після реалізаціі виробленої підприємством продукції завдяки перерахуванню бюджет різниці між отриманим і сплаченим податком. Величина цього не залежить від тривалості виробничого циклу й у деяких галузях може бути досить значною. На величину лага впливає також швидкість реалізації виробленої продукціі. В умовах недостатнього сукупного попиту, низької якості і конкурентності багатьох видів продукціі, що ускладнюють її реалізацію, цей недолік ПДВ здобуває особливоі ваги і породжує значні труднощіву при його застосуванні.
Існують визначені ризики пов’язанні з утриманням ПДВ за принципом призначення. Зокрема, у випадку його застосування додткова вартість експортованої продукціі є часткою податкової бази країни-імпортера. Інакше кажучи, позитивне сальдо торгового балансу обумовлює звуження податкової бази і зниження фіскальної ефективності податку на додаткову вартість.
Взагалі, ПДВ характеризується складним механізмом визначення об'єкта оподатковування і податкових зобов'язань, а, отже, і складним механізмом адміністрування. Усе це збільшує ризики ухиляння від сплати податку, що залежать від технічної й організаційної простоти його числення і стягування. В особливостях ПДВ криється об'єктивна можливість виникнення деяких проблем його функціонування.
Наявність в Україні всіх умов, здатних ускладнити адміністрування ПДВ свідчило про недоцільність його введення на початку 90-х років і необхідності використання податку з обороту як більш адекватної особливостям етапу, на якому знаходилася Україна, форми універсальних акцизів. Деякі нововведення (наприклад, підвищення граничної величини комерційного обороту, нижче якої підприємства не відносяться до платників ПДВ) сприяли поліпшенню адміністрування податку. Однак еволюція останніх в Україні пішла іншим шляхом – сліпого копіювання структури непрямого оподатковування, властивим західноєвропейським країнам.
Відзначені зміни в системі оподатковування привели до зниження податкового навантаження з 38% ВВП у 1993-1994р. до 31,6% у 2004р. Протягом 1995-1997 р. відбувалося реформування податку на додаткову вартість: у 1995 р. знижена його ставка з 28 до 20%; у 1997 р. переглянутий ряд правових норм, що регулюють механізми визначення величини і порядку стягування податку. Саме цей рік деякі західні експерти вважають роком уведення реального ПДВ [3, с.110-115].
За підсумками 2005р. загальний рівень оподатковування в Україні піднявся вже до 38% ВВП. На думку фахівців, однією з причин такого збільшення стало знищення контролю за сплатою податків при перетинанні митного кордону України, що сприяло скороченню масштабів відхилення від оподатковування (підтвердженням тому є ріст частки ПДВ із завезених на територію України товарів у ВВП із 3,5% у 2003 і 2004 р. до 5,4% – у 2005р. Фактично в 2005 р., надходження ПДВ з імпортованих в Україну товарів і послуг склали 191,8% відповідного показника за 2004 р., при зростанні імпорту на 126%) [1,с.27-29].
В умовах гострої кризи платежів, низького рівня правової і договірної культури, відсутності ефективних механізмів контролю за відповідністю руху коштів і товарно-матеріальних цінностей застосування методу нарахувань може привести до загострення декількох проблем:
Незважаючи на численні постанови, а також зміни і доповнення до Закону України «Про податок на додаткову вартість», проблема бюджетної заборгованості по ПДВ дотепер не вирішена. Не вдалося одержати й остаточної відповіді на питання щодо причин її виникнення і загострення. Оскільки витрати державного бюджету плануються відповідно до плану надходжень, тому невиконання останнього породжує дилему: чи не цілком виконати зобов'язання по бюджетному й експортному відшкодуванню, чи не виконувати зобов'язання перед розпорядниками бюджетних засобів по фінансуванню бюджетних програм. Вагомими причинами виникнення і подальшого росту бюджетної заборгованості виступають пред'явлення незаконних вимог на бюджетне й експортне відшкодування ПДВ і заниження податкових зобов'язань.
Крім проблеми бюджетної заборгованості по ПДВ, залишається гострою і проблема низької фіскальної ефективності податку. До факторів, що впливають на фіскальну ефективність податку, можна віднести: рівень податкової ставки; сальдо експортно-імпортних операцій, здатне звужувати чи розширювати податкову базу; обсяг податкових пільг; суму недоїмки, що безпосередньо впливає на величину податкових надходжень.
Можна навести приклад: товар поставляють за 6 грн., у тому числі ПДВ – 1грн. При цьому рівень звичайної ціни на такий товар складає 12 грн. (у тому числі ПДВ – 2грн.). Податок складає 20% бази оподатковування і додається до ціни товарів (робіт, послуг). Дехто бачить у цій нормі право продавця одержати від покупця всю суму податкових зобов'язань. Тобто в нашому прикладі продавець може надати покупцю податкову накладну на 2 грн. У покупця товару при одержанні податкової накладної виникає право на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої продавцю по ставці 20%. У нашому прикладі 20% від 5 грн. (адже сума нарахованих і сплачених покупцем засобів складає 6 грн.) складає 1 грн. Саме на таку суму податкового кредиту має право покупець. Крім того платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що повинна містити зазначені окремими рядками: ціну постачання без обліку податку (у нашому прикладі – 5 грн.); ставку податку (20%) і відповідну суму податку в цифровому значенні (у нашому прикладі – 1 грн.); загальну суму засобів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (у нашому прикладі – 6 грн.), і це цілком логічно, адже покупець давав згоду придбати товар саме за таку суму, і ніякі зміни бази оподатковування у продавця не повинні змінювати загальну суму договору [2, с.35].
Усе викладене вище дає підстави для деяких висновків податкового законодавства. Зміни правових норм, що регламентують стягування ПДВ, на першому етапі його реформування не привели до удосконалення податку, що дозволяє кваліфікувати їх як псевдореформу, оскільки реформа (від латинського – перетворюю, поліпшую) передбачає такі перетворення, зміни, зведення, що, з одного боку, не руйнують основ сформованої структури (і цим відрізняються від революційних перетворень), а з іншого боку – мають своїм наслідком її (структури) поліпшення, удосконалювання. Поліпшення системи стягування ПДВ можна забезпечити за допомогою комплексу, серед яких, крім перегляду системи податкових пільг, також повинні бути: створення спеціального резервного фонду відшкодування ПДВ; розробка науково обґрунтованої методики планування надходжень податку в державний бюджет; надання платникам податків права на одержання бюджетного відшкодування по внутрішніх операціях тільки при наявності негативного значення податку протягом кожного із шести місячних податкових періодів повернення до касового методу визначення дати виникнення податкових зобов'язань і права на податковий кредит, що забезпечує погодженість руху грошей з рухом товарно-матеріальних цінностей [4, с.91-98].
Треба з позицій не групових, а державних інтересів, обговорити проблему доцільності введення диференційного підходу до оподаткування на додаткову вартість українського експорту. Мова йде про застосування нульової ставки ПДВ до експорту товарів з високою часткою доданої вартості і звільненні іншого експорту від сплати податку.
Викладені пропозиції є не аксіомою, а лише спробою конкретизувати той напрямок реформування ПДВ, що, на мою думку, може стати кроком до дійсного удосконалення податку, створенню такої моделі, що була б ефективна в специфічних умовах України.
© 2010 Коваль Ірина, ДонНТУ